стихи, слова, текст песен Павло Дворський исполнителя, певца, артиста Павло Дворський, биография, творчество ,информация об Павло Дворський, творческий путь Павло Дворський
Павло Дворський
Творческий путь
Павло Ананійович ДВОРСЬКИЙ - знаменитий співак і композитор, Народний артист України.
Народився 1 лютого 1953 в мальовничому селі Ленківці Чернівецької області. Навчався в музичній школі в райцентрі Кельменці. Закінчив у 1976 р. музичне училище в Чернівцях відразу по трьом відділенням: хорово-диригентське, народних інструментів (баян), вокальне, Львівську консерваторію (1994; клас І. Неботкинського).
У 1976-2005 роках - соліст Чернівецької філармонії, починав у складі вокально-інструментального ансамблю "Смерічка" разом з Назарієм Яремчуком та Левком Дутковським. Ставши другим голосом Назарія Яремчука, Павло довгий час залишався в тіні. У 1979 році в репертуарі «Смерічки» з'явилися перші пісні Дворського - «Стожари» та присвячена пам'яті Володі Івасюка «Маки для сина». Його незабутні "Стожари" облетіли всю Україну, стали улюбленим народним шлягером.
Велику роль у творчому становленні артиста відіграли зустріч і знайомство з Володимиром Івасюком. Павло Ананійович мріяв стати оперним співаком, але задушевні мелодії славетного композитора заполонили його душу.
Пісня «Смерекова хата» стає його своєрідною візитною карткою. Вона народилася з мелодії, що, не покидаючи, бриніла в серці на далеких гарячих пісках Чорного моря в Болгарії, де Дворським заволоділа справжня туга за рідним краєм... Не було поруч інструмента, не було в Ленківцях у батьків телефону, щоб подзвонити. Чекав повернення. Коли ж приїхав, одразу зателефонував Миколі Бакаю, сказав, що має мелодію й один рядок вірша «Смерекова хата, батьківський поріг...». Знав, що саме Микола Петрович зрозуміє його як ніхто - у дитинстві був вивезений до Сибіру. «Ти мені так розворушив серце, що йду працювати», - відповів Бакай. І через кілька днів приніс вірш. Саме це й принесло Павлу популярність у 1985 році, коли Яремчук заспівав «Смерекову хату» та «Писанку». Дворського признали повноправним солістом «Смерічки», і він заспівав свої пісні сам.
У репертуарі співака - українські народні пісні, перлини світової класики, які талановитий митець виконує англійською та італійською мовами, власні пісенні твори на вірші сучасних майстрів пісенної поезії, зокрема: "Батькова криниця" (М. Чепурна), "Писанка" (М. Ткач), "Стожари" (В. Кудрявцев),
"Яремчанський водоспад" (А. Драгомирецький), "Товариство моє" (Б. Гура), "Гетьманський заповіт" (Р. Братунь), "Меланхолія жовтого саду" (В. Крищенко), "Україна і ти" (О. 0рач), "Святий оберїг" (Т. Севернюк), "Ніхто так не лю6ив" (М. Бучко), "Нехай тобі розкаже дощ" (І. Лаэаревський), "Молитва" (Г. Булах), "Повернення додому" (А. Кичинський), "Колискова для доні" (Л. Костенко), "Завітайте до нас" (В. Герасименко), "Сад осінніх яблунь" (В. Китайгородська) та ін.
Особливо плідною стала творча співпраця з М. Бакаєм ("Смерекова хата", "Горнусь до тебе, Україно". "Будуймо храм", "Музика весни" тощо) та Г. Калюжною ("Забута ікона". "Не відлітай", "На далекі вогні").
У «Смерековій хаті», а ще у піснях «Горнусь до тебе, Україно», «Товариство моє», «Солов'їна пісня», «Рідна мова» Павло Дворський заявляє про себе як громадянин і патріот. Характерною особливістю цих творів є їх глибоко ліричний, навіть інтимний зміст. У них немає лозунговості й плакатності, а тільки щира синівська любов. У більшості випадків сам Дворський дуже точно інтонує свої пісні й створює в них об'ємний образ України - не тієї, у якій живемо, а тієї, якої прагнемо.
Незабутніми в пам'яті шанувальників українського виконавця залишилися концертні програми в Національному палаці мистецтв "Украіна": "Горнусь до тебе, Україно"(1994), "Буковинське танго" (1998), "Почуття" (1999, у супроводі естрадно-симфонічного оркестру України під керуванням народного артиста України Віктора Здоренка), "Стожари" (2001), "Товариство моє" (2003), "Тридцять пісенних сходинок" (2006), творчі звіти перед земляками (зокрема "Автографи любові" - Буковина, Кельменці, 1996).
1994 року Павло Дворський відзначений почесним званням Народного артиста України. Тоді ж він знайомиться з майбутнім продюсером Марією Свистуновою.
З успіхом Павло Дворський презентував чарівну українську пісню в Лаосі, Індії, Австралії, Канаді, Італії, Німеччині, Чехословаччині, Румунії, Росії, Франції, Польщі.
Творчості Павла Дворського була дана висока оцінка і в США. Виступ на українсько-американському фестивалі в Нью-Джерсі з американським естрадним колективом на сцені знаменитого Медісон Гарден Стейт пройшов з великим успіхом.
1995 - найдовші в житті співака гастролі за океаном (більше трьох місяців), разом з Володимиром Прокопиком та дуетом «Писанка» гастролював по Сполучених Штатах Америки та Канаді. І мав бути там до середини липня. Але 29 червня вони прилетіли з Нью-Йорка і застали ще живим Назарія Яремчука. Могли впродовж години поспілкуватися з ним. Це був останній день Назарієвого життя. Наступного ранку Яремчук помер у Павла на очах...

Побачили світ аудіоальбоми та компакт-диски: "Біла криниця" (1988), "Будуймо храм" (1990, 1999), "Горнусь до тебе, Україно" (1993), "Товариство моє" (1994), "Стожари" (1995), "Автографи лю6ові" (1996), "За6ута ікона" (1999), "Буковинське танго" (1999), "Почуття" (2000), "Чверть століття дарую пісні" (2001), "Так починається кохання" (2002), "Молода мелодія" (2003), "Смерекова хата", "Canzoni di раѕѕіоnе" (2004), "Кольори любові" (2005, 2006), "Щастя моє" (2007, 2008). 2003 - вихід подвійного альбому «Товариство моє», де пісні митця виконуються метрами української естради: В. Білоножком, Л. Сандулесою, І. Бобулом, тріо «Либідь», Н. Яремчуком та іншими.
15 березня 2003 року в Національному палаці культури «України» відбулася програма «Товариство моє» до 50-річчя з дня народження П. Дворського, а у 2003-2005 рр. за ініціативи української греко-католицької церкви - концертна поїздка до Італії по містах Рим, Брешія, Терні.
Павло Дворський - лауреат обласної комсомольської премії імені Кузьми Галкіна (1987, за пропаганду молодіжної пісні), фестивалів "Червона рута" (1989, він був третім в жанрі популярної музики), "Пісенний вернісаж" (1990), дипломант Міжнародного фестивалю сучасної пісні "Шлягер року" (номінація "Краща пісня року" (щорічно з 1996 р.), "За вагомий внесок у розвиток естрадної пісіі' (2000) та ін.
У мистецькій колекції обдарованого Майстра багато нагород і відзнак: "Лицарський хрест слави" (української діаспори Канади, США, 1996); знак "Відмінник освіти України"(1999);
орден "За заслуги" ІІІ ступеня (2001); медаль "За громадянську мужність" Української спілки ветеранів Афганістану (2001), орден "За заслуги" ІІ ступеня (2003); почесна відзнака "За досягнення в розвитку культури і мистецтва" Міністерства культури України (2003); православний орден архістратига Михаїла (2006), грамота і пам'ятна медаль Верховного архієпископа Києво-Галицького Любомира за благодійну діяльність; подяка патріарха Любомира Гузара (2007).
Павло Дворський - майстер спорту України з настільного тенісу (2003). Брав участь у турнірах в Україні, Росії, Молдові, Естонії. Має перший розряд з футболу. Професійно грає на акордеоні, губній гармошці, трубі. Важливими складовими його успіху є працьовитість і наполегливість. Митець мріє про нові пісенні програми, запис альбому пісень у супроводі симфонічного оркестру. Девіз Народного артиста: "Не зупинятися!".
Павло Дворський щасливий, що пісенні родинні традиції продовжують його сини.